Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року Справа № 916/3839/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Служби автомобільних доріг в Одеській областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 05.02.2015у справі№916/3839/14 Господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Одеської філії ДП "Укрдіпродор" - "Одесадіпродор"доСлужби автомобільних доріг в Одеській областіпростягнення 183 690,00 грн.за участю представників сторінвід позивача: не з'явились від відповідача:

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство - Український державний інститут з проектування об'єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" в особі Одеської філії ДП "Укрдіпродор" - "Одесадіпродор" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Служби автомобільних доріг в Одеській області про стягнення 183690 грн. заборгованості за Договором №2609 від 14.12.2011.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Демешин О.А.) у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з тим, що обов'язки по виконанню Договору №2609 від 14.12.2011 припинені з 10.02.2014 за згодою сторін і станом на вказану дату у відповідача не існувало простроченого зобов'язання з оплати за виконані роботи, а позивачем не надано доказів передачі матеріалів цих робіт відповідачу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 (колегія суддів: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Гладишева Т.Я.) рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено у повному обсязі з підстав доведеності позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 14.12.2011 між сторонами у справі укладено договір №2609 (далі - Договір) на виконання робіт, згідно з п. 1.1 якого відповідач (замовник) доручив, а позивач (виконавець) зобов'язався виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації на реконструкцію автомобільної дороги державного значення (регіональна) Рені-Орловка-Ізмаїл на ділянці км 8+000 - км 13+000, Одеська область.

Додатковою угодою №4 від 14.07.2013 п. 1.1 Договору викладено в новій редакції, яка передбачає зобов'язання відповідача у 2011-2014 роках виконати роботи з розробки проектно-кошторисної документації на реконструкцію автомобільної дороги державного значення Одеса-Рені (на Бухарест) на ділянці км 286+259 - км 291+259, Одеська область.

Пунктом 4.1 Договору було узгоджено термін виконання робіт, зокрема: початок - 14.12.2011, закінчення - 13.02.2012. У п. 2.1 Договору сторони визначили, що його ціна становить 358147,20 грн., у тому числі ПДВ 59691,20 грн.

Додатковою угодою №4 від 14.07.2013 п. 4.1 Договору викладено в новій редакції та визначено, що початком робіт є грудень 2011 року, а закінченням - червень 2014 року. Додатком до цієї додаткової угоди є календарний план робіт, яким встановлено строки виконання етапів робіт та загальна вартість робіт у розмірі 358147,20 грн.

Додатковою угодою №5 від 06.09.2013 строки виконання топогеодезичних та інженерно-геологічних вишукувань змінено на жовтень 2013 року.

Згідно з п.п. 3.2, 3.3 Договору підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами Акти здачі-приймання виконаних робіт, які складаються виконавцем і подаються для підписання замовнику. Замовник зобов'язується підписати і повернути виконавцю в п'ятнадцятиденний термін з дати отримання зазначених документів. У випадку відмови замовника від підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт, останній надсилає виконавцю в п'ятнадцятиденний термін з дати отримання звітних документів мотивовану відмову з переліком недоліків, які підлягають усуненню та термінами їх виконання. Протягом 212 календарних днів з дати підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт замовник перераховує на розрахунковий рахунок виконавця суму, зазначену в Акті здачі-приймання виконаних робіт, але виходячи з фактичного виділення коштів бюджету відповідного рівня.

Відповідно до пп. 4.7.1 Договору виготовлена проектно-кошторисна документація передається виконавцем замовнику у 4-х примірниках по накладній та 1 примірник на електронному носії, а виконані роботи по Акту здачі-приймання виконання робіт, які замовник зобов'язується прийняти, підписати акт та передати виконавцю в 15-денний термін від дати отримання або надати письмову мотивовану відмову від прийняття робіт.

Умовами пп. 5.1.1, 5.1.2 Договору передбачено обов'язки замовника прийняти виконані роботи згідно з Актом здачі-приймання виконаних робіт, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи.

Листом №123/1 від 04.02.2014 позивач направив відповідачу акт здачі-приймання робіт №2 та накладну для розгляду, підписання та сплати за отримані/надані послуги відповідно до умов Договору. Загальна вартість робіт за Актом склала 183690 грн.

Відповідач у листі-відповіді №02-240/10 від 06.02.2014 повідомив позивача про неможливість прийняти та оплатити роботи за Договором, оскільки не спроможний зареєструвати бюджетні зобов'язання.

У п. 9.1 Договору сторони передбачили, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Однак Додатковою угодою №6 від 10.02.2014 до Договору сторони дійшли згоди про його розірвання, передбачивши у п. 2 цієї угоди, що виконання умов Договору припиняється з моменту набуття чинності даної додаткової угоди.

У зв'язку з викладеними обставинами позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення 183690 грн. заборгованості за Договором №2609 від 14.12.2011.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив з огляду на те, що обов'язок відповідача з оплати робіт наступає після підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт, а в матеріалах справи такі підписані акти відсутні. Водночас в рішенні суду зазначено, що навіть якщо б прийняти до уваги твердження позивача про безпідставність не підписання відповідачем Акту здачі-прийняття виконання робіт, то відлік строків оплати слід було б здійснювати з моменту одержання цього Акту відповідачем - 04.02.2014, у зв'язку з чим відповідач своє зобов'язання з оплати виконаних робіт повинен був виконати до 04.09.2014, тоді як 10.02.2014 обов'язки по виконанню сторонами Договору припинились.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився та позов задовольнив з огляду на те, що єдиною підставою неможливості прийняття та оплати виконаних позивачем робіт за Договором є неспроможність відповідача зареєструвати бюджетні зобов'язання, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази неотримання відповідачем бюджетних коштів для оплати відповідних робіт. Також суд зазначив, що за умовами Договору відповідач вправі не приймати роботи лише за умови надання письмової мотивованої відмови, та послався на положення абз. 2 ч. 4 ст. 882 ЦК України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України передбачено, що в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту наведеної норми права випливає, що домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди (постанова Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі №7/114/10).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи.

Обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником, закріплений у ст. 853 ЦК України, згідно з ч.ч. 1, 6 якої замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.

Порядок оплати роботи врегульований ст. 854 ЦК України, відповідно до якої якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт: сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, укладення сторонами Додаткової угоди №6 від 10.02.2014 про розірвання Договору не є достатньою підставою для висновку про відсутність у відповідача обов'язку з оплати робіт, виконаних позивачем до розірвання Договору. Отже, висновки суду першої інстанції стосовно припинення з 10.02.2014 обов'язків по виконанню Договору щодо позовних вимог у даній справі є передчасними.

Водночас решта висновків суду першої інстанції заснована на припущеннях, а не на наданні належної правової оцінки фактичним обставинам щодо виникнення у відповідача обов'язків з прийняття виконаних позивачем робіт та їх оплати відповідно до умов Договору та вимог законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Висновок суду апеляційної інстанції про виникнення у відповідача відповідного обов'язку зі сплати спірних у справі коштів також не можна визнати таким, що заснований на з'ясуванні усіх обставин справи, які є суттєвими для вирішення даного спору.

Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили обставини щодо фактичного виконання позивачем певного обсягу робіт, прийняття та оплата якого передбачені умовами Договору. Зокрема, суди не з'ясували наявність правових підстав для прийняття відповідачем та оплати окремих етапів відповідної роботи згідно з умовами Договору та вимогами закону, а також строк виконання відповідних зобов'язань в разі їх виникнення.

Тобто правовідносини, які склались між сторонами у справі, не отримали належної правової оцінки судів щодо виконання позивачем свого обов'язку за Договором з виконання певного обсягу роботи, якому відповідає обов'язок відповідача зі сплати відповідної суми коштів.

Зважаючи на викладене, як висновок суду першої інстанції про відмову в позові, так і висновок суду апеляційної інстанції про його задоволення є передчасними, оскільки не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України, тобто рішення і постанова не відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підлягають скасуванню.

Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 01.12.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 у справі №916/3839/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова